Роль вітаміну D у профілактиці та лікуванні COVID-19

 Останнім часом інтерес науковців щодо потенційного застосування вітаміну D(25-гідроксивітамін D, 25(OH)D, кальциферол) з метою профілактики та лікування багатьох захворювань значно зріс; як виявилося, він не лише бере участь у регуляції кальцієво-фосфорного обміну, а й має виражені імуномодулювальні властивості. Зокрема, доведено, що низький рівень вітаміну D у плазмі крові асоціюється зі зростанням частоти та тяжкості гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), що свідчить про його важливу потенційну роль у профілактиці та лікуванні вірусних інфекцій. Результати робіт інших дослідників продемонстрували наявність помітного захисного ефекту препаратів вітаміну D на зниження частоти чи тяжкості ГРВІ в пацієнтів із його дефіцитом . Цілком передбачувано вплив вітаміну D на ризик розвитку та тяжкість коронавірусної хвороби (COVID‑19) почали вивчати практично від самого початку пандемії. 

    Наразі добре вивчені механізми, що підтверджують здатність вітаміну D впливати на регуляцію імунної відповіді. Зокрема, відомо, що імунні клітини експресують рецептори вітаміну D (VDR); більшість із них (моноцити, дендритні клітини, макрофаги, В- та Т-клітини) здатні перетворювати 25(OH)D на активну форму 1,25(OH)2D.

 

Дефіцит вітаміну D і перебіг COVID‑19

   Найновіші результати клінічних досліджень підтверджують, що додаткове призначення вітаміну D може бути доцільним у лікуванні хворих на COVID‑19, оскільки сприяє зменшенню присутності ­SARS-CoV‑2 на рівні верхніх дихальних шляхів, знижуючи в такий спосіб заразність, а також запобігає розвитку важких симптомів. 

Було проведено чимало досліджень, які свідчать про важкий перебіг COVID‑19 в осіб із дефіцитом вітаміну D. Зокрема, A. Allegra та співавт. установили, що у 84,6% пацієнтів із тяжкою COVID‑19, госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії (ВІТ), спостерігався дефіцит вітаміну D (<12 нг/мл).

Схожі результати отримано в дослідженні G. Panagiotou та співавт., де оцінювали концентрацію 25(OH)D у сироватці крові в пацієнтів із підтвердженим діагнозом COVID‑19. Хворі, котрі перебували у ВІТ, продемонстрували нижчі рівні 25(OH)D у сироватці крові порівняно з пацієнтами, котрі не потребували переведення до ВІТ (13,4±6,7 нг/мл проти 19,4±15,3 нг/мл відповідно; p=0,03). Зага­лом достатній рівень вітаміну D серед пацієнтів, госпіталізованих до ВІТ, виявляли значно рідше порівняно з хворими, котрі не перебували на лікуванні у ВІТ (19 та 39,1% відповідно; p=0,02). Отримані результати дають змогу припустити доцільність визначення концент­рації 25(OH)D у сироватці крові хворих на COVID‑19 на момент надходження до стаціонару та впродовж періоду госпіталізації.

Дослідження V. Baktash і співавт. виявило зростання потреби в не інвазивній вентиляційній підтримці серед хворих на COVID‑19 із дефіцитом вітаміну D. Окрім того, пацієнти старшого віку демонстрували гірші наслідки захворювання. Отже, рівень вітаміну D можна вважати важливим прогностичним маркером.

Тому зважаючи на дані, що підтверджують важливу роль вітаміну D у модуляції функцій імунної системи та позитивний вплив його додавання на перебіг COVID‑19 у пацієнтів із дефіцитом, доцільно керуватися такими порадами:

• дотримуватися поточних рекомендацій стосовно оптимального забезпечення вітаміном D з метою профілактики ГРВІ та покращення легеневої функції; призначати препарати вітаміну D пацієнтам із його дефіцитом як доповнення до лікування;

• оптимальне забезпечення вітаміном D може сприяти регуляції ключових імунних функцій в умовах ГРВІ та здійснювати вплив на імуно-запальну реактивність при COVID‑19 шляхом запобігання цитокіновому шторму, оскільки вищий рівень вітаміну D корелює з нижчими рівнями інтерлейкіну‑6;

• у пацієнтів, госпіталізованих із COVID‑19, слід визначати вихідну концентрацію 25(OH)D у сироватці крові та за потреби підвищувати її до ­рівня ­щонайменше >30 нг/мл (оптимально до 40-60 нг/мл), особливо тоді, коли вихідний рівень становить <10 нг/мл;

• у пацієнтів із COVID‑19 і концент­рацією 25(OH)D у сироватці крові <20 нг/мл рекомендована доза препарату для корекції дефіциту вітаміну D має становити 6000-7000 МО/добу пер­орально протягом 6-8 тиж. Підтримувальна доза для досягнення оптимальних концентрацій вітаміну D варіює від 2000 до 3000 ОД/добу залежно від віку та клінічного стану хворого;

• якщо визначити вихідну концентрацію 25(OH)D у пацієнтів із COVID‑19 не є можливим, доцільним буде стартове призначення вітаміну D перорально дозою 2000-3000 МО/день.